МРІЯ
лок, був виписаний рік 1463, здається рік, в котрім виставили сей дім. Мурована, але полупана і потріскана піч вказувала, що колись виглядала дуже елєґантно; вона мала стовпики і консолі а вершок її кінчився з насадою в виді зводу, на котрім було ще слідно якусь різьбу, мабуть св. Клярія, патрона вишивачів. В тій старосвітській печі не топили вже а зробили лиш з неї якийсь сховок поуставлявши в припічку полички. Тут лежали купками взірці до вишивання. Хату огрівала тепер велика залізна піч, від котрої ішла рура попід стелю аж до комина. Розгойдані двері походили з часів Людвика XIV. Дилі на помості були вже таки добре спорохнавіли а діри в них були позабивані листвами одна при другій. Пожовклий тинк на стінах мав вже може яких сто літ, в горі був ще блідший, але в долині аж червоний, а місцями осіла була на нім салітра. Що року говорилося, що треба буде казати вибілити стіни, але до того не могло якось ніколи прийти.
Губертина сиділа за кроснами, в котрих був роспятий фелон.
— Коли віддамо роботу в неділю, — казала вона, — то дістанеш, як я вже тобі говорила, кілька корчиків фіялок до твого огородця.
— А вжеж, — відповіла Ангелика ударувана. Я візьмуся таки пильно до роботи… Але де мій наперсток? Коли не робити, то і все десь пощезає.
Вона наложила відтак старий наперсток з слоневої кости на палець і сіла з другого боку коло кросен проти вікна.
Меблі і вся обстанова були в тій робітні ще з половини минулого століття і нічо в ній не змінилося. Моди змінялися, штука вишивання прибирала инші форми, а там все ще стояла прикріплена, деревляна підставка, на котрій спочивали кросна, що другим кінцем опиралися на движимій кобильниці. В кутах стояли старосвітські прилади: машинка до навивання цівок з зубчастим колесом і цівками, на котрі з кружілець навивалося сухозолоть; ручний коловорот, валок до навивання ниток, прикріплений до стіни; всілякої величини решета з полупками покритими восковим полотном — на них робилися мережки. На одній поличці була ціла збірка старих залізків до витинання золотих прикрас а даль-
