33
МРІЯ
більше і нераз думали вже над тим, щоби її взяти за свою. Лиш одно перед другим не згадувало про те нічого, щоби не викликати давних жалів і смутку. І в самім ділі Губертина аж розплакалася того дня, коли чоловік сказав її, що рішився приняти дівча за своє. Хіба-ж принимати чужу дитину за свою не значило не мати вже зовсім надії на свою рідну? Правда, що в їх віці не можна було мати тої надії, і тому Губертина пристала на то, думаючи, що Ангелика стане їй за доньку. Коли вони сказали про те Ангелиці, то вона кинулась їм на шию і аж заходилася від плачу. Річ скінчена, дівчина мала на завсігди остатися при них в сім домі, в котрім вона вже була душею, котрий молоднів від неї і котрий вона своїм веселим сміхом наповняла. Але вже на першім кроці показалися трудности.
Вони спитали мирового, пана Ґрандсіра, а той сказав їм, що вони не можуть її ніяк взяти за свою, бо після закона повинна вона бути повнолітна. Коли однакож побачив, що Губерти зажурилися і засумувалися, подав їм добрий спосіб, як мають собі тимчасом порадити. Право каже, що кождий, хто має пятьдесять літ, може правно привязати до себе другу особу, котрій бодай пятнайцять літ, коли стане її опікуном. Вік був як раз до того і Губерти утішились, що знайшовся спосіб. Крім того постановили вони, щоби в завіщанню приняти дівча за своє, бо то вже закон дозволяє. Ґрандсір взяв сам подання Губерта і повновласть Губертини і став зараз порозуміватися з настоятелем дому убогих, котрий був законним опікуном всіх знайдів а без згоди котрого не можна було нічого вдіяти. Відбувся судовий термін а відтак зложили акти у мирового, до котрого се діло належало. Ждали ще лиш на протокол, що мав затвердити правосильність законного опікунства, коли Губерти стали нараз чогось сумніватися.
Хіба-ж Губерти не повинні були розвідати про родину Ангелики, заки мали її взяти за свою? А коли може жила ще її мама, яким правом могли вони брати дівчину за свою, не знаючи, чи виреклася її рідна мати? А відтак прийшло їм знов на гадку її незвісне походження та пропасть повна гріхів, в котрій може Ангелика на світ прийшла; та сама гадка непокоїла їх тепер так само, як бувало давнійше. Все то не давало їм спокою, і аж сон відбирало.
