32
МРІЯ
кружити в її жилах, молилася Ангелика до сеї святої і зараз почула в собі силу. Вона все оглядалася довкола себе, аж боялася щось зробити або щось подумати, чим би могла ту святу прогнівити. Коли одного вечера стала цілувати свої власні руки, як то бувало давнійше любила робити, то аж почервоніла і відвернулася, бо її здавалося, що свята на ню споглядає. Агнія була тоді хоронителькою Ангелики.
З пятнайцятим роком стала отже Ангелика так любою дівчиною, що всі не могли її нахвалитися. Але розуміється, що ані то майже монаше життя, повне праці, ані та привітна тінь катедральної церкви, ані навіть ті побожні оповідання не зробили ще з неї ангела або якесь совершенне сотворіння. Все ще від часу до часу вилазила з неї давна злісниця, все ще проявлялися давні хиби і виступали на верх з тих закутин душі, що ще не були достаточно скріпилися. Але тоді вона вже сама страшно встидалася, бо прецінь хотіла бути як найліпшою. На ділі була вона таки дуже доброго серця, веселою, невинною і без всякого пороку. Губерти мали звичай ходити що року, на Зелені Свята і на Успення, на великі прогульки. Коли отже одного разу вертали з такої прогульки, вирвали десь по дорозі дику рожу і тішилися, що посадять її собі в городі. Ангелика підтинала її, підливала, а рожа росла і почала незадовго цвисти великим цвітом, що так пах аж любо. Вона все підглядала, чи дика рожа, хоч не щіплена, не стане яким чудом так цвисти, як правдиві рожі.
Нераз Ангелика скакала весело довкола отсего корчика та все собі приспівувала: „То я! То я!” А коли з неї сміялися задля тої рожі, то і вона сміялася, а личко її тоді біліло і в очах ставали сльози. Її очи, як фіялочки, ставали ще лагіднійші, її губки крихітку відхилялися а з поза них і показувалися два білі рядки зубів в подовгастім личку, на котре спадало біляве волосся мов золотаве проміння. Вона підхопилася була в гору, хоч не виглядала зовсім слабосильно, шия і плечі виглядали повабно, як і давнійше, грудь її стала повна а стан був гнучкий. Весела і щебетлива, виросла Ангелика на дівчину рідкої краси і притягала до себе якоюсь чудною силою а тіло її і душа розцвиталися в невинности і непорочности.
Губерти привязувались до неї з кождим днем чим раз
