22
ЕМІЛЬ ЗОЛЯ
Благовіщення, величезний ангел, що осіняє слабосильну Марію; різня невинних немовлят, посеред цілої купи дитинячих трупів стоїть лютий Ірод; ясла, Ісус межи Пречистою а святим Йосифом, що держить свічку в руці; св. Іван милостинник дає милостиню убогим; св. Матвій розбиває камінного божка; св. Миколай в єпископських ризах а коло него немовлятка в цебричку. Відтак ще і другі святі: Агнія з прошитою мечем шиєю, Христина, як їй кліщами груди відривають; Ґеновефа з ягнятками; Юліянна, котру бичують; Анастазія, що горить на кострі; Марія єгипетська, на покуті в пустини; Магдалина, що несе посудину з миром. Та богато ще иншого пересувалося перед очима Ангелики а за кождим образком брав її що раз більший страх, і що раз більший жаль. Був то той страшний а заразом і так милий стан, від котрого аж за серце ловить а в очах сльози крутяться.
Але поволи відзивалася в Ангелиці цікавість, що то можуть ті образки означати. Зразу вона якось боялася читати то чудовате письмо ґотицьке, надруковане в двох рядах, хоч чорні букви добре відбивали від пожовклого паперу. Але з часом привикла вона до него; розбирала букву за буквою, відгадувала всякі скорочення і титли, догадувалася значіння і зворотів давної бесіди і слів а вкінці так вже була познакомилася з книгою, що аж радість її збирала, коли взяла книжку в руки. Її здавалося, що вона через всяку нову трудність добирається з тріюмфом до якоїсь нової тайни. З темряви, через котру вона з трудом мусіла перебиратися, сходив для неї новий світ. Вона вступала в якесь небесне світло. Її шкільні книжки були вже для неї сухі і мертві. Лиш побожні оповідання її одушевляли і вона сиділа над книгою цілими годинами сперши голову на руки. Не раз зачитувалася вона так, що аж сама не знала, чи ще жиє на сім світі. Не знаючи ні часу, ні місця, виділа вона лиш, як з глубини незнаних річей добувалися поволи на верх сонні мрії.
Бог то любов, а коло него стоять святі обох полів. Їм вже з роду щось призначено, якісь таємничі голоси звіщають, що вони мають прийти на світ а їх матері мають чудесні сни. Всі вони гарні, сильні, побідоносні. Їх окружає ясне світло і само їх лице ясніє. Домінік має звізду на чолі. Вони відгадують людські думки і на голос їх повторяють. Вони мають
