Ця сторінка вичитана
НА 5-й РІК
Не стисну рук. Не вчую слова.
Не гляну в очі, друзі, вам…
Уже розвідка наукова
Ланцетом в'їлася в слова,
Щоб тайну творчости зробити
— Простою школою для мас,
Що будуть жити і творити
Через десятки літ по нас…
Земля рясніє Чумаками,
Михайличенками росте
І гарту полум'ям цвіте…
…Ну, що-ж, лягли і ви кістками?..
Не стисну рук, не вчую слова…
Але печаль — як дощ весни:
Буяє молодість здорова,
І вже не мріє і не снить
Про дні, коли зросте будова
— Кладе основи кам'яні,
На місці вашої руїни.
