Мукою розверне гостро серце —
Опече, заллє, затопить кров'ю?..
…Все одно — він наш, цей день бадьорийі
— Наші дні, століття і простори,
Наше сонце й мілійон сонців.
Візьмем все в свої важкі ми руки,
Як штурман, — штурвальне колесо
На слухняному гіганті-пароплаві.
— Сонце сходить…
— Добрий ранок, сонце!
Хай приходить ще один з безвіччя:
— Зустрічаю його радісно і просто,
Засукавши за лікті рукава,
Ясним поглядом очей у очі прямо
І гучним, бадьорим криком-співом:
Го-го-го… Приходьте,
— Повоюймо!
