Сторінка:Еллан В. Червоні зорі (1928).pdf/14

БАСТИЛІЯ

I

Хмари білі.

Небо блакитне.
І раптом —
Крик:
— Розітнем
Коло Бастилій!
— Вибух.
Гомін…
— Зник…

II

Удар і удар — без перерви.

Простяглися напружені струни.
Червоні нерви оголила земля:
— Від Бастилії — до Паризької Комуни.
До Будапешту — від Кремля.