Ця сторінка вичитана
Легко так дісталась перша перемога:
Ворога змішав безумно смілий напад.
Панцерник здобуто… Ах, не йде підмога…
— І серця трівога стисла в чорних лапах.
Затремтів напружено мотор.
Мов приріс ноган до пальців.
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцер.
… — А над вечір — все укрив туман.
Сніг лягав (так мягко-мягко танув…)
— На заціплений в руках ноган,
На червоно–чорну рану.
