Грудки снігу — (як голуби)
в обличчя рожеве — цок...
Знову бій
і сміху дзвінок.
Наламали гілля з зеленої ялини
крадькома — щоб не побачила сторожа.
Проходили по вузенькій стежині,
шукаючи дірки в огорожі.
Лоскотали лапи снігом за шиями,
посипаючи пухом свіжим-свіжим.
Простору білі обійми
розкинулися в полях скіжаних.
І з-під прижмурених білих хмар —
синього бору погляд глибокий…
Обминули пару.
— Цілувались, їй-богу.
Вийшли на шлях,
Совгали зомлілими ногами…
— Я
— молодий, з молодими вами.
