Панцерник здобуто… Ах, не йде підмога…
— І серця тривога стисла в чорних лапах.
Затремтів напружено мотор.
Мов приріс ноган до пальців.
Ох, уже стискає міцно коло ворог,
Кулі чітко лучать в панцер.
… — А над вечір — все укрив туман.
Сніг лягав (так мягко-мягко танув…)
— На заціплений в руках ноган,
На червону-чорну рану.
II
Хтось вночі заломить у смертельній тузі руки...
Наче хвиля защемить печаль:
Жалібні Шопена звуки
Розіллє ридаючи рояль.
Душ блакить пекучо повна вщерть;
Розгорілась, ятриться любов'ю:
За життя розплата тільки кров'ю,
Тільки смертю переможеш смерть.
