Ця сторінка вичитана
ДО БЕРЕГІВ…
До берегів уквітчано-зелених
Пригнали човен мій буруни злі.
Шепоче очерет: спочинь на сій землі.
Спали човни, — Спини свій льот шалений.
Зійди, замкнись у кришталевій вежі,
В обіймах вроди пий вино-життя…
Спочинь… Засни… Тут спокій, забуття.
— А там — за хвилями — страждання і пожежі
Але сестриця — чайка білокрила
Над морем зойкнула: „я гину… ти борись“…
Примчався вихор-брат… Вітрила нап'ялись.
— Вперед! Завжди вперед несіть мене вітрила.
Лук'янівка, 1918 р.
