Ця сторінка вичитана
Крамар. Я бога боюся. — А от що з мене знов три міліарди налогу взяли — так звідки я іх возьму? Рад би з дорогою душою, та… Ну що, береш?
Робітниця. Може можна — я решту завтра?.. Зараз не вистачить.
Крамар. (Бере хліб назад). Ніяк неможна. Кажу — податки задушили. Ваша ж власть…
Робітниця. Наша, наша!.. Що ти печеш очі! Давай уже хоч півтора! (кидає на стіл гроші).
Крамар. (Одважує хліб, подає) — Та ти не кричи — я при чому? Краще було як пайки одержували… по хунту на тиждень?
Робітниця. (Бере хліб і хутко виходить).
III.
Робітник і робітниця.
(Кімната, спустошена злиднями. Робітниця пере шмаття. Входить робітник, важко сідає на ослін).
Робітниця. Ну, дали?
Робітник. Ні, нема…
Робітниця. Ізнов?! Що ж вони кажуть?
