Сторінка:Еллан В. НЕП (1923).pdf/16

Сталася проблема з вичиткою цієї сторінки

Інвалід. (Пручається, роскидає ковдру, хрипить) смерть… скрізь смерть… йдемо… (знов поривається схопитися), дайош Перекоп!.. дайош Пере… (падає в ліжко, корчиться, раптом змовкає).

Комсомолка. (Спершу оглядається, наче шукаючи когось очима, потім слухає пульс, вдивляється в обличчя) — умер… ще один…

(На ліжко падає з вікна промінь сонця. За вікном здалеку — мотів „Молодоі Гвардіі“. Комсомолка рвучко бере книжки, на хвилину зупиняється, закриває мертвого газетою, як китайкою, й швидко виходить. За вікном лунає: „Ми молодая гвардія робочих і селян“).