обговорення: “нова історія ідей”, “нова інтелектуальна історія”, “інтелектуальна історія”. Особисто мені пасує термін, запропонований французьким дослідником Роже Шартьє, – “культурно-інтелектуальна історія”. Це – категорія змісту, що містить історію ідей, ідейних комплексів, теоретичних ансамблів у контексті конкретної епохи, у ширшому сенсі – вивчення механізмів творчої діяльності людини.
Культурно-інтелектуальна історія має розмаїту “предметну територію”, або напрями (жанри). Йдеться про “соціально-інтелектуальну історію, що віддає перевагу вивченню організаційних засад науки, наукового середовища, механізмів взаємодії влади та науки, соціального статусу науки, інтелектуальної діяльності, образів науки у свідомості різних соціальних страт (наприклад, академічний, селянський, народний, люмпенський тощо).
Наступний тренд – “дисциплінарна інтелектуальна історія”, що поглинає історію таких самодостатніх сфер знання, як історія філософії, науки, літератури, мистецтва, природничих наук, політичної, естетичної думки, історії історичної науки, картини світу, наукового світогляду, релігійної свідомості та віровчень. Це історія субдисциплін у межах метанауки (наприклад, у структурах історичної науки, це історіографія, історія археології джерелознавства, геральдики, сфрагістики, дипломатики тощо). Дисциплінарна інтелектуальна історія – здебільшого внутрішня історія предмету – саме історія ідей, методів, теорій, відкриттів, наукових революцій.
Важливий напрям – т.зв. “безособистісна” або “проблемно-орієнтована інтелектуальна історія”, яка висвітлює історію “великих ідей”, соціальних, наукових, культурних проблем. Йдеться про “інтелектуальну історію націоналізму”, “інтелектуальну історію соціалізму”, “інтелектуальну історію культури”, “інтелектуальну історію сексуальності”, “історію психоаналізу”, “історію ментальностей”.
Перспективним постає й такий тренд, як “інтелектуальна історія знизу”, який швидше за всіх входить до соціокультурного простору певної доби. “Інтелектуальна історія знизу” вивчає не вершини, а духовний ландшафт епохи: історію кар’єр, конфлікт поколінь, культурний андеґраунд, історію заборонених бестселерів, популярних у суспільстві ідей, національні цінності, стандарти освіти, діяльність інтелектуалів “другого ряду”, які не продукують, а тиражують популярні ідеї, різні смакової культури, моральні норми.
Креативним є такий напрям як “інтелектуальна біографія”, або “історія інтелектуалів” (у просторі історичної науки – біоісторіографія). Інтелектуальна персоналістика або біографія