суспільної і політичної думки, природознавства і техніки, соціальних і гуманітарних наук, історію книги і релігії, історію історичної науки, літератури, мистецтва і т.д.
№2
Предметне поле інтелектуальної історії надзвичайно широке і допускає поліваріантність у підходах. Багато хто з творців європейської інтелектуальної культури його новизну вбачає у дослідженні історії інтелектуалізму як особливого типу суспільної і міжособистісної взаємодії. Існує стійка традиція базувати “нову інтелектуальну історію” на впливі ідей на постановку і розв'язання соціально значущих проблем. Реалії глобалізації стимулюють науковий пошук і у напрямі впливу соціальної дійсності на пануючу в суспільстві систему ідей, за принципом “виклик – відповідь”. Немає сумніву, що поступово поняття інтелектуальної історії розширюватиметься, вбираючи в себе узагальнення впливу на суспільне життя нових систем інформації та зв'язку (з комп'ютерними мережами включно), пошуки в галузі штучного інтелекту тощо.
№3
Дисциплінарій інтелектуальної історії щойно вимальовується на Заході, а в Україні про нього існує досить приблизне уявлення. На наш погляд, нова дисципліна могла б розвивати такі напрями:
🠞 міждисциплінарні дослідження історії інтелектуальних пошуків в контексті соціальної еволюції;
🠞 аналіз історії суспільно-політичної думки України;
🠞 вивчення внутрісуспільних та міжособових інтелектуальних зв'язків і механізмів вироблення колективного знання, формування історичної свідомості та історичної пам'яті;
🠞 аналіз специфіки, змісту та внутрішньої суті інтелектуалізму як особливого виду соціальної діяльності;
🠞 вивчення інтелектуального потенціалу народу, джерел його сили і слабкості;
🠞 аналіз глибинних причин амбівалентності ціннісних орієнтацій;
