Роздумуючи над своєю дивною долею, я несвідомо черкав смоляним квачем по краях старанно звиненого ліселя, що лежав коло мене на барилі. Тепер лісель поставлено, і мої бездумні мазки розтяглися у слово Discovery[1].
За останній час я зробив багато спостережень над будовою корабля. Дарма що добре-озброєний, це не єсть, я думаю, військовий корабель. Його снасті, будова і загальне устаткування — все заперечує такий здогад. Чим він не єсть, це я легко можу встановити, що він є, боюсь, неможливо сказати. Не знаю, яким це способом, але, розглядаючи його дивну стать та дивний зарис снастей, його величезний розмір та надмірний набір парусів, просто-суворий перед та застарілу корму, часами мій мозок осяває відчуття чогось знайомого, і до цих нерозбірних тіней спогадування завжди домішується недовідо́ма пам'ять чужоземних старинних хронік та далеко відійшлих віків.
Я роздивився основу судна. Його побудовано з невідомого мені дерева. Це дерево має властивість, яка мене тим вражає, що робить його непридатним до його служби. Я розумію надзвичайну його поруватість, незалежну від того, що його при плаванні в цих морях поточила шашіль та струхлявили роки. Це видасться, може, занадто витонченим спостереженням, але це дерево всіма прикметами сходилось би з еспанським дубом, коли б цей дуб якимсь надприродним способом розтягти понад його міру.
Читавши повищий уступ, мені повно вступив у пам'ять цікавий вислів одного старого, загартованого в бурях голандського мореплавця. «Це така сама правда, — мав він звичай казати, коли хтось брав під сумнів його правдивість, — як правда те, що є таке море, де самий корабель виростає обсягом, як живе морякове тіло».
З годину тому я насмілився замішатись між гурт матросів. Вони не дали мені жодної уваги і, дарма що я стояв поміж них у самій середині, видавались ніяк несвідомими моєї при-
- ↑ Викриття, винахід. Пер.
