мають до кіз; це справа, так би мовити, скоріше сільсько-господарча.
— Але я тільки-но сказав, що це не була коза.
— Гаразд, козеня[1] — майже те саме.
— Майже, та не зовсім, — сказав Леґран. — Ви, може, чули про такого капітана Кідда. Я відразу подивився на малюнок тварини, як на який каламбурний чи гієрогліфічний підпис; бо його місце на пергаменті підтримувало цю ідею. Мертва голова в кутку по діягоналі виглядала таким самим робом, як печать чи марка. Але мене прикро розчарувала відсутність усього іншого, основи мого знаряддя — тексту мого документу.
— Я думаю, ви гадали знайти листа помежи печаттю й підписом.
— Так, щось такого. В усякім разі я плекав непереможне почуття якогось колосального щастя, що насувалося на мене. Я ледве чи можу сказати, чому саме. Можливо, що це було скоріше бажання, аніж справжня певність, але чи знаєте ви, що дурні слова Джупітера про те, що жук той з щирого золота, надзвичайно вплинули на мою фантазію. А ці ряди випадків і збігів — хіба все це не було надзвичайне? Чи ви бачите, який це чистий випадок, що все це сталося в єдиний день протягом року, коли було, і могло бути, досить холодно для того, щоб гріти хату, і що без вогню чи без втручання собаки саме в той момент, коли він появився, я зроду б не побачив отої мертвої голови і зроду б не став власником скарбів.
— Кажіть далі, я горю нетерпінням.
— Гаразд; ви чували, безперечно, багато легенд — тисячі неясних чуток про гроші, закопані десь при березі Атлантійського океану Кіддом і його товариством. В основі цих поговорів мусив лежати якийсь факт. І те, що чутки існували так довго і уперто, могло походити, на мою думку, тільки з того, що закопані скарби й досі лежали в землі. Коли б Кідд сховав добро на певний час, а опісля знов забрав би був його, то чутки ледве чи досягли б наших часів у тій самій незміненій формі.
- ↑ Козеня по-англ. — «Kid».
