вище від них і всіх інших дерев, що я колись бачив, красою своїх форм, свого листя, розкішшю гілля і величною своєю статтю. Коли ми дійшли дерева, Леґран звернувся до Джупітера і спитав у нього, чи він може на нього злізти. Старого ніби трошки збентежило це запитання, і він не зразу на нього дав відповідь. Нарешті він підійшов до колосального стовбура, поволі обійшов його кругом і обдивився пильно і уважно. Закінчивши огляд, він сказав тільки:
— Так, маса, Джап може злізти на всяке дерево, яке він коли-небудь бачив у житті.
— Тоді лізь яко мога швидше, бо скоро буде вже темно — і ми не побачимо те, що нам треба.
— Як високо я мушу лізти, маса? — спитав Джап.
— Виберись попереду по стовбурі, а там я скажу тобі, де податися — і стривай! — візьми з собою оцього жука.
— Жука, маса Вілл, золотого жука?! — закричав негр, одсуваючись назад в одчаю. — На кий чорт жукові теж лізти на дерево? Нехай я провалюся, коли його візьму.
— Коли ти боїшся, Джапе, ти — здоровий, високий негр — взяти з собою маленького мертвого жучка, що ж — тягни його на цім шнурку, але, коли ти його так чи інакше не візьмеш на дерево, я муситиму проломити тобі голову цією лопатою.
— В чім діло, маса? — запитав Джап, очевидячки, засоромившися і ставши слухняним, — завжди робити шкандал з старим негром. Я тільки пожартував. Я — боятися жука! Я плював на того жука!
Тут він обережно взявся за кінець шворки і, держачи жука яко мога далі від своєї особи, наскільки дозволяли на те обставини, приготувався лізти на дерево.
Замолоду тюльпанове дерево, чи «Liriodendron tulipiferum», найпишніше з лісових американських дерев, має стовбур дуже гладкий і часом виростає дуже високе, не маючи ні одної галузки; але, коли воно старіє, кора робиться вузлувата й нерівна, і на нім з'являються багато коротких пагінців. Отож на нього легше було вибратися, ніж це здавалося на перший погляд. Обійнявши товсту ціву як-найміцніше ліктями й колінами,
