балакати про facilis descensus Averni[1], але в усіх видах пересування по нерівній поверхні, як Каталані каже про співи, куди легше вибиратись нагору, ніж спускатися в діл. В даному разі я не маю жодної симпатії — жодного врешті жалю — до того, хто мусить спускатись. Це є monstrum horrendum[2], безпринципна людина, позначена генієм. Я признаюся, однак, що дуже був би радий достоту розізнати його думки, коли, діставши поразку від «певної особи», мовляв префект, він муситиме розкрити листа, що я полишив для нього у кошику.
— Як? хіба ви там помістили щось особливого?
— Ну! було б недобре лишити порожній в середині листок — це була б образа. Д. колись у Відні підвів мені лиху штуку, і я цілком добродушно сказав йому, що гаразд затямлю її. Отже, знавши, що йому буде дещо цікаво знати, хто це так перехитрив його, я подумав, що шкода було б не дати йому ключа. Він добре знає мою руку, і я саме й виписав посеред порожнього листка такі слова:
Un dessein si funeste,
S'il n'est digne d'Atrée, est digne de Thyeste[3].
Їх можна знайти в Кребільйоновій «Atrèe».
