Сторінка:Едґар Аллен По. Вибрані твори. 1928.djvu/203

Цю сторінку схвалено

що-будь було краще за цю агонію! Будь-що-будь було принятніше за це глумління! Я негоден був витримати ці фальшиві усмішки далі! Я чув, що мушу заголосити чи вмерти — і тут — знову! — чуєте! — дужче! дужче! дужче! дужче!

— Негідники! — я закричав. — Не дуріть мене! Я визнаю усе! — знімайте дошки! отут, отут! — це б'ється страшне його серце!