Едґар По учився блискуче і був перший у Річмондівській школі спортсмен, та його походження з акторської сем'ї не давало йому змоги піддержувати своє першенство в «аристократичній» атмосфері, що панувала в цій школі.
В 1825 році По покинув школу — з цього часу датують деякі вірші й любов з міс Ельмірою Ройстер. Аллени не дозволили По женитися, і, коли він уступив до університету, сімнадцятилітня міс Ройстер вийшла заміж за якогось Шелтона.
У Вірджінському університеті в Чарлотсвілі Едґар По вивчав класичні й нові мови і вславився як блискучий спортсмен, при чім він ставився до атлетичних вправ більше як до діла, ніж до спорту.
В цілому він був дуже стриманий і самітний. Вражіння від прогулянки «в Скелястих горах» у відповідній новелі, очевидно, змальовують власні переживання поета. Відомо також, що По грав у карти і врешті мав боргів на дві тисячі доларів, що привело до розриву з м-ром Алленом і переселення По до Бостону в 1827 році. У Бостоні По знайшов видавця, що надрукував його юнацькі вірші, писані, за його свідченням, не пізніше від чотирнадцятилітнього віку. Це були «Тамерлен і інші поеми Бостонця». Але цю книжку по друкові майже не продавалося з причин нам невідомих.
У лютому місяці 1829 року вмерла м-сис Аллен. Удівець при цій нагоді почасти примирився з Едґаром, але, намагаючися спекатися дальших турбот, настоював на тім, щоб він учився у військовій школі в West Point'і. Ждучи свого призначення в Балтиморі, По видав «Ель Аареф, Тамерлен і інші поеми», де помітно великий поступ проти першого видання.
У військовій школі По багато читав, але мало віддавав уваги військовим вправам і, крім того, визначався сатирами й памфлетами на офіцерів. У березні 1831 року його звільнено, при чім м-р Аллен начисто відмовився дати свою поруку — і поета звільнено воєнним судом.
Того самого року вийшла книга «Poems by Edgar Poe», присвячена юнкерському корпусові. Молоді джентлмени були, одначе, дуже розчаровані, не знайшовши в книжці ні одного
