діям, зрадникам, гвалтовникам, усім тим, які ламали стародавні козацькі звичаі, не було у запорожців помилування: таких приковували на цеп до військовоі гармати, били серед площі коло стовпа дубовими кіями, садовили на гострі палі, перебивали руки, або ноги, вішали на шибениці.
Із усіх кар, які тут перелічені, частійш усього запорожці присуджували злочинців до стовпа та кіями та на шибеницю.
До стовпа та кіями присуджували за крадіжку, перехови покраденого, за кгвалтування, биття, збіг з чола війни і инче. На січовій площі, біля січової дзвіниці, завжди стояв у запорожців укопаний в землю ганебний стовп. Коло того стовпа теж завжди лежала вьязка сухих дубових бичів з голівками на одному кінці, які звались кіями і які схожі були на бичи, що привьязують їх до цепів та молотять ними снопи хліба. Такі бичи у запорожців правили за „кнути“, або батоги, якими звичайно сікли ворюг в давні часи на Русі. Як що який козак украде що-небудь у другого, навіть хоча малокоштовне і маловажне, чи в самій Січі, чи в паланці, і потім того буде доведено, що крадіжка певно учинена тим самим козаком, то його приводять на січову площу, привьязують до ганебного стовпа і держуть коло нього три дні, або й пьять день, аж дотіль, покіль він не заплате гроши за покраджену річ. Всі ті дні і часи, коли злочинець стояв коло стовпа, повз нього проходили його товариши, і тутечки одні дивились на нього мовчки йшли геть далі од нього; другі, які були на підпитку, лаяли і били його; треті давали йому гроші на заплату за покраджену річ; а четверті, захопивши з собою горілку та бублики давали йому пити горілку і заїдати бубликами, і хоча б той злочинець не мав ніякої охоти ні пити, ні їсти, одначе він мусив те робити. „Пий,
