Проте в процесі дальшого розгортання художнього задуму ідея саможертви навряд чи була провідною для автора. Соковиті та кольористі факти життя, прояви жорстокости й героїзму, психологія мас, різних клю, їхня боротьба, картини соціяльного побуту, міських вулиць, картини революції, — ось шо стало перед очі авторові, заступивши ідею первісного задуму.
В такому аспекті „Повість про двоє міст“ є вже не так психологічний, як соціяльний роман. Щоправда, соціяльне життя Лондону і Парижу змальовано здебільшого з зовнішнього боку. В передмові автор казав:
„Я тішив себе надією, що ця книжка допоможе широкому колу читачів скласти собі зовнішню картину того жахливого[1] часу, щождо внутрішнього його розуміння, то після незрівняної книжки Карляйла[2] навряд чи й можна щось нове сказати“.
„Повість про двоє міст“ доводилося Діккенсові подавати невеличкими розділами для тижневика „Цілий Рік“, що його сам автор редагував. Звикши друкувати свої романи в місячниках, він ніяк не міг звикнути писати швидким темпом. В листі до Джона Форстера (липень 1859) він пише: „Ніякі гроші не винагородять мене за цю постійну роботу над тим, щоб згущувати, стискати повість. Тільки інтерес до її сюжету і втіха, що я відчуваю, перемагаючи трудноші нового трактування, почасти викупають мою працю“.
Немов вагаючись і не знаючи, що саме візьме гору в його романі, — душевна драма героїв, чи історичне тло, драма має, — Діккенс довго обмірковує заголовок. В чорнетках ми знаходимо зо два десятки тих заголовків. В одному з листів до Форстера читаємо: „Що ви скажете на такий заголовок моєї книжки: „Вдруге народжений“, „Золота нитка“, „Доктор з Бове“?
Отакі історично-літературні подробиці генези цього роману.
Щодо самої повісти, то не психологія героїв прив'язує до себе нашу увагу. Майже всі вони у Діккенса — за вийнятком подружжя Дефаржів — відчувають страх перед якобінською революцією і тікають від неї. Чи виявилося в романі ставлення Дарнея до революції? Чи відчув її Сідней Картон, що добровільно кладе голову — і куди саме?! — під ніж гільотини... — щоб віддати життя задля щастя коханої жінки. А доктор Манетт, в'язень Бастілії, хіба ж органічно він зв'язаний з революцією? Якщо не психологія їхня, то що саме цікавить нас у романі? Діккенс дав нам велике полотнище із часів французької революції, — події, що починаються з 1775 року (за 14 років до початку її). доведено аж до року 1793.
Нагадаймо читачеві у загальних рисах хід Великої французької революції. Як і кожна інша революція, вона мала довгу попередню підготовчу добу, і завдання її було знищити рештки давнього, віджитого февдального ладу. Величезні земельні володіння були в руках церкви. Буржуазії припало вести уперту боротьбу з дворянством, що його привілеї спирались на свавілля королівське. Вже протягом майже двох століттів у Франції не функціонувало народнє
