два пасажири більш швиденько, ніж увічливо, а сами негайно влізли в карету; зачинили дверці й підняли вікно. — Дозвольте йому під'їхати ближче; тут немає ніякої небезпеки.
— Сподіватимемося, що немає, хоч я й не особливо певен того, — сказав кондуктор про себе. — Гей, ви!
— Ну! Ось я! — сказав Джеррі хрипким голосом.
— Під'їжджайте ходою; ви чуєте мене? І якщо у вас є кобури коло сідла, то руки геть, — нехай мене чортяка візьме, коли я не похапливий на помилки, а якщо помилюся, то помилка зараз набере форму кулі. Ну, дайте подивитись на вас.
З туману повільно визначилися фігури коня і їздця й стали коло поштової карети, де стояв пасажир. Їздець нахилився і, кинувши оком на кондуктора, подав пасажирові маленький зложений папір. Кінь важко дихав, і обидва, кінь і їздець, покриті були гряззю від копит коня до капелюха їздця.
— Кондукторе! — сказав пасажир тоном спокійного й ділового довір'я.
Сторожкий кондуктор, що тримав праву руку на курку піднятого мушкета, а ліву на рурі й зорив за їздцем, відповів коротко:
— Сер!
— Боятися тут нема чого. Я належу до Телсонового Банку. Ви мусите знати Телсонівський Банк у Лондоні. Я їду до Парижу в справах. Крону на могорич. Можна прочитати це?
— Тільки швидше, сер.
Пасажир розгорнув папірець і при світлі ліхтаря прочитав спершу про себе, а потім і голосно: „В Дуврі пождіть панночку“.
— Як бачите, кондукторе, недовго. Джеррі, скажіть, що моя відповідь така: повернутий до життя.
Джеррі аж підскочив на сідлі.
— Оце так відповідь, — на біса дивна, — сказав він зовсім хрипким голосом.
— Передайте їм цю відповідь, і вони знатимуть, що я одержав листа, так само, якби я й написав Їм. Щасливої дороги. Надобраніч.
Сказавши це, пасажир відчинив дверці в кареті й поліз в неї. На цей раз товариші-пасажири не допомагали йому; вони заздалегідь швиденько заховали свої годинники й гаманці в чоботи і тепер вдавали, що сплять.
Поштова карета потяглася далі, і що нижче вона спускалася, то більше оповивав її туман. Кондуктор поклав мушкет назад у ящик, наперед оглянувши все, що було в ньому, подивився на запасні пистолі, що їх заткнуто було за пояс, оглянув і невеличку скриньку, що була в нього під сидінням, в ній зберігалися ковальські струменти, два смолоскипи й кресало.
