— Возьный, по̂ддержѣть єго, бо впаде! — скрикнувъ старый панъ.
— Забирайсь, возьный! — загорлавъ Фанґъ. — Най паде!
Оліверъ скориставъ зъ приязного дозволу и зо̂млѣвши поваливъ ся передъ своєю лавкою на доло̂вку.
Судья велѣвъ не рухати єго такъ довго, доки самъ не встане. Писарь запытавъ тихо судью, якъ о̂нъ гадає справу полагодити.
— Сумарично, — о̂дповѣвъ панъ Фанґъ. — Замкнути на три мѣсяцѣ, розумѣєсь при тяжко̂й роботѣ.
Вже брали ся два дверники о̂днести зо̂млѣлого хлопця до казнѣ, коли нагло вбѣгъ до салѣ задыханый старшій панъ, одягненый просто, аде порядно.
— Чекайте, чекайте! — крикнувъ о̂нъ, — Ради Бога, лишь хвильку потерпѣть!
Поліція має повну власть надъ волею, доброю славою и именемъ, а навѣть и надъ житьемъ поодинокого по̂дданого королѣвского. Особливо поступають судьѣ по̂сля своєи волѣ зъ бѣднѣйшою клясою и хотяй ту дѣють ся таки̂ рѣчи, котри заставили бы навѣть ангело̂въ плакати кровавыми сльозами, то публика о то̂мъ нѣчого не знає, хиба, якъ подадуть що часописи. Тому розсердивъ ся панъ Фанґъ не мало приходомъ непрошеного гостя, котрый ще такъ не по̂сля порядку ту явивъ ся.
— Що то такого? Хто се? За дверѣ зъ нимъ! — крикнувъ о̂нъ.
— Я хочу и мушу говорите, пане, вы не можете мене прогнати, я все видѣвъ. Я властитель книгарнѣ. Заприсягнѣть мене, я жадаю сего! Вы мусите мене выслухати, пане Фанґъ, вы не сьмѣєте менѣ о̂дмовити зложити свѣдоцтво.
О̂нъ говоривъ правду, а говоривъ такъ рѣшучо, що