не смѣвъ пытати ся. О̂нъ вертавъ зо̂ своимъ паномъ до дому и думавъ о то̂мъ, що видѣвъ и що чувъ.
Настала тогдѣ якъ-разъ нездорова пора и Оліверъ мавъ нагоду въ ко̂лькохъ тыждняхъ набрати богато досвѣду. Успѣхи остроумнои спекуляціи пана Соерберрі перейшли всѣ єго ожиданя. Найстарши̂ люде не затямили, щобы коли то̂лько дѣтей умирало на ко̂ръ, якъ тогдѣ, а Оліверъ въ капелюсѣ зъ чорными, по колѣна сягаючими биндами, о̂дводивъ на кладовище оденъ похоронъ за другимъ. Матерѣ невмѣру подивляли єго и були несказано зворушени̂. А що о̂нъ мусѣвъ часто ходити зо̂ своимъ паномъ и на похороны дорослыхъ, щобы навчитись ро̂внодушности и панованя надъ собою, такъ потрѣбного для взо̂рцевого предприємця похороно̂въ, то мавъ о̂нъ часто нагоду видѣти, якъ богато людей споко̂йно по̂ддає ся судьбѣ и показує велику силу духа въ такъ тяжко̂мъ горю и по тако̂й втратѣ.
На прикладъ хоронивъ панъ Соерберрі яку стару, богату даму, або старого, богатого пана. А той панъ мавъ богато сестрѣнцѣвъ та сестрѣниць, братанко̂въ та внуко̂въ, котри̂ по̂дчасъ єго слабости не могли собѣ о̂драды найти, а навѣть въ очахъ великои, а неразъ и дуже великои публики не могли запанувати надъ своимъ жалемъ. Але рѣдко коли лучало ся, щобы они мѣжь собою не були такъ весели̂, якъ сего собѣ лишь бажати можна; безжурни̂ и вдоволени̂ розмовляли они мѣжь собою, або й смѣяли ся, якъ коли-бъ они нѣколи не за-