ціально для Галичини, для міської публики Шевченкову „Марію“ латинськими буквами; книжечка, хоч сконфіскована нашими властями, пішла дуже добре, але й тут головним знарядом пропаґанди була не сама Шевченкова поема, а передмова Драгоманова.
Коли додати до того ще факт, що на Українї, де праця Драгоманова могла б була знайти найбільше відгуку і викликати діскусію, „Громада“ взагалї вважала ся дуже страшною нелєґальщиною і хоч і була декому відома, то все таки читала ся мовчки і не викликала нїякої прилюдної дискусії, то зрозуміємо, чому й отся статя про Шевченка пройшла в своїм часї майже не завважена українською публїцистикою, не викликала нїякої дискусії, нїяких поправок анї потверджень, лишила ся скарбом на довґі роки закопаним у землю.
А вона справдї скарб, богатий скарб не лише фактів — їх нинї маємо далеко більше, нїж мав Драгоманів, тай на підставі нових матеріялів можемо спростувати не одю таке, що вш приймав за факт[1] — але головно думок і критичних уваг не лише про самого Шевченка, а ще більше про сучасну йому українську і російську суспільпість. Усе те, що про ті річи говорить Драгоманів, хоч не дає повної, плястичної картини, але кадає ярке сьвітло в хаос тодїшнього житя і мусить бути взяте на увагу кождим, хто захоче вілтворити нам повну картину Шевчепка і його духової еволюції на тлї його часу.
Драгоманів у своїй працї не дав нам повної, плястичної картини житя й розвитку Шевченка на тлї його часу. Він і не міг дати нам сього, не маючи під
- ↑ Зазначимо тут безпідставність його припущеня, буцім то автором Исторіи Руссовъ був кн. Репнїн і буцім то на ній слідно вплив ідей декабристів, спростуємо його маловаженє Шевченкової лєктури і т. п.
