| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Драгоманів М. Шевченко, українофіли й соціялізм (1906).djvu/5}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
В р. 1880 у кружку львівської української молодїжи, що ґрупувала ся довкола редакції „Сьвіта“, ходив у відписах вірш, написаний одним із членів тої молодїжи під заголовком „Вопль ц. к. галицького народовця“. На жаль, я не маю повного тексту сього вірна в руках, а в друк він тодї чомусь не попав. Він
починав ся, скільки тямлю, строфою:
Чули? З Женеви прийшли
Дуже страшливії річи!
Кажуть, Татарин якийсь
Геть, Кобзаря покалїчив.
Далї „ц. к. народовець“ у побожнім перестрасї переповідав зміст уваг „Татарина“, обурював ся на те що Кобзара здеґрадовано з пророка, з історика України і признано йому тільки „нюх історичний“ і кінчив не тямлю вже, чи якимось побожним бажанєм, чи крепкою лайкою. Се була гумористична народія того дїйсного вражіня, яке зробила видана в IV томі женевської „Громади“ статя М. Драгоманова „Шевченко, украјнофіли і соціјалізм“ (стор. 101—230).
Справдї, статя викликала в деяких сферах галицьких українофілів того часу формальний переляк,
