Од того, чи більшу, чи меншу працю, й у загалї, чи більше, чи менше впорядкуваня й у Росії, й по за Росією покажуть українські громадівцї власне в теперішні часи, поки в Росії ще ламлеть ся самодержавство, залежить і те, чи вистоять Українцї, як щось самостійне, яке безпосередно йде до великої мети проґресу европейських громад, чи нї, — чи підуть вони як прихвостнї за сусїдами, скорше всього за Москвинами. Безперечно, конституція в Росії дасть волю чималій купі працї української, найбільше породно-науковій: тоді заложать ся на Українї заклади подібні славянським Матицям і притягнуть до себе спокійнїйших людий із українолюбцїв із панства, яких праця буде посередно, а инодї й просто, корисна й для українських громадівцїв. Тільки таж конституція дасть іще більшу волю й силу московським людям, і вони, певно, посунуть свої справи так, що потягнуть за собою велику купу помосковлених людий і на Українї. Українство не згине до часу, але зістанеть ся знову „провінціяльним родичем“, прихвостнем. А коли хто згодивсь із тим, що нїхто так не послужить чоловікови, як сам він, — то й мусить же згодитись і з тим, що нїхто так не послужить і людям якої країни, як самі вони. А з прихвостнїв яка ж служба!…
- 28 грудня, 1878 р.
Durand — швець, Pindy — столяр і ріжчик на металях, Ranvier — маляр на склї, Oudet — маляр на фарфорі, Avrial і Langevin — механїки і т. и. Між ними деякі, як напр, Clemence, Varlin, Malon (колись чорнороб — homme de peine, — тепер редактор Socialisme progréssive), Fraenkel, Pindy і ин. здобули собі доволі високу теоретичну науку, Chardon, Langevin, Pindy й після вигнаня звернули на себе увагу й неприхильників великою дотепністю в своїй працї, — Camelina, — бронзівник, не член комуни, а директор монетного двора за її часи, вспів навіть залишити по собі полїпшенє виробу сплавів монетних, яке признав уряд і після комуни.
