Навіть два-три десятки поважно, та правдиво й вільно паписаних книг про Україну, яка вона була, є й мусить бути, про Росію й иньші славянські країни, — про громадські рухи в Европі з XVI ст.: ремісницький, державний, розумовий, артистичний, а почастно про рух соціялїстичний, а також книг, які б давали хоч не широкий, та докладний образ новійшого европейського наукового погляду на природу, й книг ремісничих, — сї кілька десятків книг, коли б появились незабаром, зробили б велике дїло. Вони спинили б утїкачку наших молодих людий од України й українства, давши їм змогу пізнати свою країну й породу й причепитись до всесьвітнїх думок і інтересів за помічю українського письменства, й показавши їм, як можна служити всесьвітним інтересам на українській ниві.
Дїло тепер за тим, чи знайдеть ся на Українї, а найбільше серед українських громадівцїв доволї людий, які б зараз же стали до подібних письменних праць, а коли нї, — то чи зробить ся хоч частина сих праць, яка послужить приміром для молодїжи, що тепер вчить ся по висших школах. Тій молодїжи старші мусять вкоріняти думку, що тепер тільки люди зі спеціяльною наукою (все рівно, чи ремесловою, чи теоретичною) можуть зробити що небудь міцне для громади, а що почастно для українства пройшов час, коли можна було вдовольнятись добрими словами та працею на гулянках[1].
- ↑ Історія породнього руху, напр. Славян, показує нам, якої твердої працї Юнґманів, Шафариків, Палацьких і т. и. вона коштувала. Коли б треба було допевнити примірами Европи, що такоїж працї потрібує й рух соціялїстичний, то ми б нагадали, пропускаючи старі приміри, хоч напр. те, що в „Всесьвітній спілцї робітників“ були такі люди, як К. Маркс, — із перших учених економістів, Е. Реклю, — з перших ґеоґрафів у сьвітї, — що з т. зв. робітників, які були членами Громади Паризької (Комуни) багато таких, які належали до найлїпших у свойому ремеслї, напр. Chardon — котляр (chaudronier), Clemence і Varlin — переплетчики,
