йому, грунті стала говорити про тяжке становите кріпацького люду на Україні, то в хорі голосів українських письменників залунали й голоси чернігівців. Видатнішим з про-між них був Пантелеймон Куліш, син козака з містечка Вороніжа, Глухівського повіту. Коли в кінці 50-х років під напором громадської думки московський царський уряд почав схилятися до того, щоб дати кріпакам волю і коли, нарешті, почав підготовлювати реформу і утворив для цього Губернський Комітет по виробленню сього проекта реформи, серед членів цього комітету визначилися своєю щирою обороною селянських інтересів освічені чернігівські пани, потомки козацьких родів — Олександр Маркович, Григорій Галаган, Василь Тарновський. 9 марта 1861 року було оповіщено в Чернігові царський маніфест од 19 лютого про скасування кріпацтва.
В кінці 50-х і па початку 60-х років у Чернігові роспочався досить живий літературний рух український, осередком якого зробився журнал „Черниговскій Листокъ“, видаваний двома мовами — російською й українською — відомим українським поетом-байкарем Л. Глібовим у 1861–63 роках. З місцевих українських письменників брали більшу участь в цьому рухові А. Шишацький-Іллич, М. Кузьменко, Ол. Кониський, Опанас Маркович, Степан Ніс.
1864 року на Чернігівщині заведено земське самоврядування. Не вважаючи на те, що уряд старався, щоб у земстві мали гору виключно панські елєменти, такі, які б служили вірною опорою старому царському самодержавію, цілий ряд повітових земств, а иноді й земство губернське, виявляли вільнолюбний напрям і щиро
