Сторінка:Дорошенко Д. Коротенька історія Чернігівщини (1918).pdf/34

32

Мглинську сотні; Шафірову — дав містечко Понорницю (Кролевецького нов.) й кілька сел; потім роздав іще кілька маєтностей. Полковників замість попереднього вибірання Петро почав призначати сам — і навіть не з українців, а з москалів; так в ніжинський полк призначив полковником Петра Толстого. З 1712 року в Чернігові, Глухові, Ніжині й по багатьох селах і містечках поставлено постійні московські залоги, а населення мусіло содержувати їх своїм коштом. Москалі чинили людям багацько кривд і насильств, але оборони не було де шукати: всі були залякані. Столицю гетьманаку перенесено до Глухова — близько московської гряниці. Тут поставлено також сильну московську залогу. Щоб зменшити козацьку силу й ослабити, загадав Петро висилати козацькі полки в далекі походи й на тяжкі роботи: у Фінляндію копати окопи, на Ладожське озеро — рити канали, будувати на болоті Петро-Павловську фортецу в Петербурзі, копати канал між Волгою й Доном, будувати оборонну лінію в степу по-над річкою Орелю. Кілька десятків тисячів козаків загинуло од холоду, од голоду, од тяжких хвороб на цих каторжних роботах; до-дому вертались каліками й слабими. Коли помер гетьман Скоропадський, царь заборонив обірати нового гетьмана, а замість його установив „колєгію малоросійську“ з шости осіб — трьох москалів і трьох українців; старшим в колегії — „президентом“ її призначив бригадира Вельямінова. Козацька старшина вирядила до Петербургу депутацію клопотатись про повернення прежніх порядків. На чолі депутації стояв наказний гетьман, полковник