роль Карл XII повернув з своїм військом з Білої Руси на Україну, замість того, щоб іти просто на Москву, для всіх це було несподіванкою. Мазепа зовсім не хтів, щоб шведи прийшли на Україну і щоб вона зробилась ареною війни; він бажав, щоб доля України була вирішена під Москвою, але Карл, з яким він уже два роки вів потаємні зносини, несподівано рушив на південь, і в жовтні 1708 року шведи вже вступили в Стародубщину. Царь московський Петро йшов з військом за ними, а друге військо под командою генерала Меньшикова вирядив до Батурина — на поміч гетьманові. Становище Мазепи зразу стало дуже скрутне. До останього моменту мусів він удавати вірного прихильника Москви; козацькі полки були роскидані по всій Гетьманщині, чимало козаків було в поході з московськими військами. Оголосити повстання завчасу не було змоги. Народ на Сіверщині не знав, з якими замірами йдуть шведи на Україну і хоча шведи не робили нікому кривди й утиску а москалі, одступаючи через Сіверщину, своїм звичаєм нищили все й палили, а людей мордували, — страх обхопив людність і всі, хто міг, утікали й ховались.
Коли Меньшиков підійшов до Батурина зовсім близько, і таїтись далі не було змоги, старий гетьман покинув у Батурині залогу під командою полковника Дмитра Чечеля, а сам з пятю тисячами козаків рушив королеві на зустріч. 25-го жовтня переправивсь він через Десну коло містечка Оболоня, а 28-го вже сполучився з королем в селі Горках над Десною. Тимчасом Меньшиков з великим військом обложив Батурин. Два дні добували москалі Батурин, але нічого не могли зробити; козаки й
