ву оберегало триста козаків. Литовці заскочили їх несподівано і побили всю залогу. Кілька людей втікло й прибігло до Небаби в Чернігів сповістити про прихід ворогів. Небаба зібрав тисяч пятнадцать козаків і рушив на зустріч Радивилу. Під Ріпками (теперішнє містечко Городнянського повіту) зійшлися козаки з литовським військом. Радивил обійшов Небабу з заду і вдарив на його тоді, як козаки билися вже з другими відділами литовського війська. За кілька годин козаки полягли мало не всі. Небаба оборонявся, як лев, але й він наложив головою разом з своїм братом. Недобитки козацького війська втікли у Чернігів. Литовці заняли всю Чернігівщину й страшенно спустошили край. Три роки стояли польські й литовські залоги на Сіверщині і тільки р. 1654 повиганяв їх ніжинський полковник Іван Золотаренко разом із своїм наказним Єремієнком. З того часу ляхи не вертались уже в північну Сіверщину ніколи.
Визволившись з-під польської кормиги, Сіверщина зложила з себе козацькі полки Чернігівський і Ніжинський. Але по смерти полковника Небаби якийсь час Чернігівський полк не істнував, бо його землі було дуже спустошено підчас боротьби з литовцями й поляками. Ціла Сіверщина становила собою один Ніжинський полк, на чолі якого став Іван Золотаренко, шурин Богдана Хмельницького, що почав іменувати себе полковником Ніжинським „і всього Сівера“. Але коли в 1663 році на Чорній Раді під Ніжином обібрано за гетьмана Івана Бруховецького, то новий гетьман поділив Сіверщипу на три полки: новий — Стародубський, до якого належали теперішні повіти: Суражський, Мглинський, Новозибківсь-
