Сторінка:Дорошенко Д. Коротенька історія Чернігівщини (1918).pdf/21

19

Полісся. Повставший нарід пограбував його маєтки і купами почав приставати до козацьких загонів. Козаки рушили на Стародуб і Новгород-Сіверський. Поляки, що седіли в цих містах, почали готуватись до одсічи: поправляли мійські мури, сипали вали, копали окопи. Але вже 10 червня 1648 року козаки взяли Новгород-Сіверський; Стародуб здався без бою, а за ним і Почеп. Та ось прийшов наказ від Хмельницького, щоб козацьке військо, що очищало Сіверщину од ляхів, рушило до нього на правий беріг Дніпра. Війська цього набралось вже тисячів на тридцять. Як тільки козаки вийшли з Сіверщини, поляки знову захопили Новгород-Сіверський, Стародуб, Почеп і Погар. Тимчасом Хмельницький побивши самого короля Яна-Казимира під Зборовом у Галичині, замирився з ляхами. На підставі умов з Хмельницьким польські пани могли вертатись до своїх маєтків. Вони й почали використовувати це право й стали примушувати селян, своїх колишніх підданих одбувати панщину. Тимчасом обставини для України складались нещасливо. Поляки не додержували зборовської умови і довелося почати з ними нову війну. В цій війні українське військо було побите літом 1651 року під Берестечком на Волині через зраду кримського хана. Для оборони Сіверщини Хмельницький полишив у Чернігові полковника Небабу, найменувавши наказним гетьманом. В його було 20000 війська. Коли стало звісно про погром українського війська під Берестечком, литовський гетьман Радивил рушив із своїм військом на Україну з Білої Руси через Сіверщину. Він вислав передову частину до Лоєва, де була переправа через Дніпро. Перепра-