ракань од Сіверщини, і з кінця XI віку зникають в літописах усякі звістки про далекі Тмутараканські осади. В другій половині XI віку на Сіверщині заложено було цілий ряд нових городів: Сновськ, Ніжатина Нива, Бахмач, Біловіж, Ваїна та ин. Побільшилися й торговельні звязки з Візантією, куди сіверянські купці їздили на човнах караванами, спускаючись Десною й Дніпром у Чорне море. Побудовано було тоді й кілька камяних церков, руїни од яких збереглися по-декуди й до нашого часу, а на місті инших побудовано нові церкви, от як у Чернігові, Новгород-Сіверську, Седнєві, с. Старогородці, Остерського повіту, та ин.
Князь Святослав уславився своєю вченістю. Це був князь могучий і потужний. Року 1008 вкупі з своїми братами Ізяславом київським та Всеволодом Переяславським побив він кочову орду Торків, так що вони з того часу перестали бути небезпечними для Руси. Але того ж самого року з півдня насунули великі орди половецькі. Вони сплюндрували Переяславщину і підійшли до річки Альти, де починалась гряниця Чернігівського князівства. Ізяслав з Київа, а Святослав з Чернігова рушили на одсіч ворогам. На Альті спинилася битва, але скінчилася нещасливо для наших князів. Обоє мусіли утікати. Половці пройшли через усю східну частину Сіверщини аж до річки Снови і тут тільки пощастило Святославу побити їх 1 падолиста 1068 року. Багато половців потонуло в Снові, а князя їхнього взято у полон. Ця перемога вкрила Святослава голосною славою на всю тодішню Русь-Україну. На прикінці свого життя Святослав посварився з братом Ізяславом, вигнав його з Київа і
