Гуса світській власті, то-б-то імператорові. Передаючи, вони лицемірно говорили:
— Коли імператор захоче, то може і не давати на кару Гуса, а зачинити в тюрму.
Але Сигизмунд оддав його зараз же підвладному своєму графові, сказавши:
— Зроби з ним, що хоч, як з єретиком.
Граф покликав констанцького фохта (головного суддю) і сказав йому отверто:
— Візьми його і спали, як єретика.
А отці констанцького собору засідали собі спокійно далі, немов нічого не трапилося.
Тисячі озброєних людей прийшли і повели Гуса за город. По дорозі він побачив — горіло багаття: то палили його книжки.
Коли прийшли на призначене місце, за городськими ворітьми, над рікою Рейном, Гус упав навколішки і почав молитися. Коли кат звелів йому ставати на огнище, Гус випростався і сказав голосно, так що чути було далеко:
— Ісусе Христе! Цю страшну ганебну смерть я терплю ради євангелії та ради навчання слову Твоєму; терпітиму з покорою та смиренно.
Кати роздягли Гуса і привязали руки назад до стовпа; під ноги підставили йому стільчика. Круг його наложили дров та соломи. Огнище сягало йому до підборіддя. В-останнє ще Гуса спитали, чи хоче він врятовати своє життя, зрікшися єретицтва.
— Ні, — сказав Гус, — я не знаю за собою провини.
