Ключі од тюрми віддано було Сигизмундові, і од нього залежало тепер пустити Гуса на волю. Але Сигизмундові вже наговорили, що Гус — це найбільший його ворог, бо він противний тому, од чого імператор невмірующої слави сподівався — противний єдності католицького світу. Замість того, щоб пустити Гуса на волю, Сигизмунд звелів ще дужче його покарати. Цілі дні був Гус у кайданах, а вночі руки його приковували до стіни; їжу давано ще гіршу, і заборонено листуватися з друзями. Скільки ні просили, ні благали за Гуса його друзі, і багато чешських та польських дворян, одначе Сигизмунд не піддавався. Тільки й виблагали, що Гуса обіщано допитувати прилюдно.
Покликали Гуса на прилюдний допит. Показали йому книги і питають:
— Признаєш ці книги за свої?
Гус узяв їх у руки, уважно переглянув, підняв їх у гору і сказав, що це справді його книги; але як йому доведуть, що він написав щось неправдиво, або помиляється в чому, то він готовий поправити помилки.
Тоді почали читати з його книг, але читали
