Три патріярхи, 29 кардиналів, 33 архиєпископи, щось із 150 єпископів, сила аббатів (ігуменів) з монастирів, 300 профессорів богословія, сила принців та вельмож — от з кого складався той з'їзд. Ось як пише про це поет наш Т. Шевченко:
Як та галич поле крила,
Ченці повалили
До Констанцу: степи, шляхи,
Мов сарана, вкрили.
Барони, герцоги, і дюки
Псарі, герольди, шинкарі
І трубадури (кобзарі),
І шляхом військо, мов гадюки.
Усі ті князі, вельможі, принці попривозили з собою силу слуг, секретарів, вояків. Купців наїхало стілько, неначе в го́роді був що-денний ярмарок. В невеличкому місті було 100.000 приїзжих, 30.000 коней. Були тут англійці, французи, німці, поляки; було 600 цілюрників, 700 гулящих дівчат, сила музиків. Гомін, гамір в місті були незвичайні. Виникали бешкети: два архиєпископи, випиваючи в товаристві, посваршшся, а потім і до діла взялися. „Бій між архипастирями, — пише літописець, — був страшенний; попи, що були при тому, з переляку повискакували через вікна“.
Гусові гидко було дивитися на той Вавилон.
— Як би ви бачили цей собор! — писав він у Прагу, — собор, що іменує себе святим та безгрішним, — просто гидота! Німці кажуть, що треба
