нали. Народ стояв та дивився мовчки. Студенти підняли тіла̀ і співаючи піснь на честь давніх мучеників христіянства: „Се святиї“, понесли до Віфліємської каплиці і тут Гус їх поховав. З того часу вороги Гуса прозвали його каплицю „Каплицею трьох святих“.
Прочувши про все цеє, папа Іван XXIII звелів своєму посланцеві-кардиналові не мати до Гуса ніякого милосердя і наказав, як що Гус і далі буде такий упертий, виголосити вдруге проти нього анафему і при тому дзвонити у всі дзвони, запалити, а потім погасити свічки. У тому прокльоні, який на нього був уложений, стояло, що з цього часу ніхто не повинен давати Гусові ні їсти, ні пити, ні до хати його пустити; ніхто не мав права сказати йому добре слово; усяке місце, де він ступить, підлягає інтердікту. Усі вірні сини церкви повинні були схопити Гуса де-б не зустріли, і оддати його архиєпископові або єпископові; нарешті, Віфлеємську каплицю велено зруйновати до краю і знищити.
Але такі заходи проти Гуса довели до того, що гуситів — тих, що Гусових думок були та держалися, з кожним днем все більше ставало, і було їх більш, ніж ворогів. Суперечки між одними і другими не переставали, і це почало турбовати короля Вацлава. Він не насмілювався ужити сили проти Гуса і попросив його виїхати по добрій волі із Праги, щоб втихомирилося у місті, а сам обіщав розглянути справу Гуса по правді.
