що користолюбне духовенство і темний люд — ідуть завжди поруч. А за часів Гуса багато морочили та обманювали людей усякими видумками. Так, архиєпископові донесли, що у містечку Вильснаці ніби-то єсть незвичайно дорога річ, а власне — жива кров Христова, чудотворна, од якої багатьом пособилося. Народ ішов туди юрбами не тільки з Німеччини, але з усієї середьної Європи. Пражські ченці і собі дзвонили про чуда у Вильснаці. Тоді Збинек послав туди комисію з трьох чоловіків, а між ними і Гус був. Комисія обслідовала і побачила, що всі ті чуда — обманство. З приводу цього Збинек доручив Гусові написати книжку, і Гус в ній довів, що ні одна крапля крови Христової не могла де небудь доховатися й досі. А про чуда̀ взагалі він говорив, що вони потрібні тільки маловірам: „Справжньому христіянинові не треба чудес… Як би священники твердо держалися євангелії, вони б охотніше говорили народові про науку Христову, замість того, щоб оповідати про всякі неправдиві чуда̀“.
Та коли вже зайшла мова про писання Гусові, то зазначимо до речі, що Гус чимало прислужився рідному письменству тим, що почав писати простіше, ближче до народньої мови, і чехам стало легче читати писане своєю мовою. Люблячи у всьому правдивість і простоту, він виявив їх навіть у самому письмі, і його правопис, з невеличкими змінами, додержався в чешському письменстві і до наших часів.
