447, 16 зн.: старий грає, промовляє, — і в Кожанч., і в Праж., і в Черниг. автографі — примовляє.
447, 11 зн.: До другої не ходив, не любив — в рук. Д. П.: та другої не любив, не любив.
447, 8 зн.: та троїстиї музики, — в рук. Д. П.: та троїсті музики.
447, 7 зн.: од віка до віка, — у всіх трьох джерелах а в обох словах.
447, 5 зн.: ой гоп! — в автогр.: ой гоп[,]
447, 1 зн.: А нуте, діти, оттакої, — в рук. Д. П.: А ну, діти! отак, діти!
148, 14: ні не така вже — в Черниг. автогр.: ні не та вже, —
148, 15: стара моя сила, — в рук. Д. П.: моя стара сила.
148, 5 зн.: то я не син, — треба (?).
148, 4 зн.: А чужий вам, тату? — так і в Праж., і в Кожанч., але в автографі: Я. В рук. Д. П.: Я не син ваш, тату?
448, 3 зн.: та не чужий! стрівай лишень, — в рук. Д. П.: та ні, не син; стрівай лишень.
448, 1 зн.: таки твоя, — рук. Д. П.: ти й зостався.
449, 2—3:
Моїй жінці: А що, — кажу, —
Візьмем за дитину, — в рук. Д. П.:
Таки жінці: а знаєш що?
Во́зьмим за дитину.
449, 5—6: — в рук. Д. П. немає.
449, 7—8:
Ми та й спарували
3 Яриночкою до купи, — в рук. Д. П.:
От ми й спарували
Вас з Яриною до купи
449, 10:
Ось що робить: ти на літі,
І Ярина зріє, — в рук. Д. П.:
Ось бачиш що! ти на порі
І Ярина спіє……
449, 11: людей шукать, — в рук. Д. П.: питать.
449, 16: сестра тобі, — в рук. Д. П.: сестра твоя?
449, 18—19:
Воно просто: любітеся,
Та й з Богом до шлюбу, — в рук. Д. П.:
