А там і слід мій занесе
Холодний вітер. Все минає
І ти случаєм прочитаєш
Вилиту сльозами
Мою думу. І тихими
Тихими речами
Проговориш. Я любила
Я його любила
І він не знав… Зоре моя
На мою могилу
Світи зоре. А я буду
З за світа літати
І про тебе моє серце
На небі співати.
Одміни проти вид. Романчука:
445, 14: після день мій — треба (;).
445, 11: після „непевний“ треба ……
445, 1 зн.: світ перехожає, — в рук. Деп. Пол.: світ перепливає.
446, 1: Долї, доленьки шукає, — в рукоп. Деп. Пол.: шука долі — не находить.
446, 3: А той рветься, — в рукоп. Деп. Пол.: инший рветься.
446, 7: а в иншого сїромахи, — в рук. Д. П.: а в третього, як у старця.
416, 11: мов дитинка, — в рук. Д. П.: як.
446, 13: І за чвертку закладає, — в рук. Д. П.: І жидові заставляє.
446, 14: сидить собі сїромаха, — в рук. Д. П.: наш сирота.
446, 12 зн.: такая то доля тая, — в рук. Д. П.: А така то тая доля.
446, 10 зн.: — кого схоче, сама найде, — після схоче треба — . В рук. Д. П.: кого любить — сама найде.
Далі 6 рядків [„Ще на Україні веселі…] в рук. Д. П. немає.
447, 5: — цього рядка в рук. Д. П. немає.
447, 6: „І треба б“, — каже, — й трохи шкода — в рук. Д. П.: „І треба 6 то, і шкода.
447, 7: А треба буде; два-три года, — в рук. Д. П.: ні, буде треба хоч два года.
447, 8: погуляє, — в рук. Д. П.: поблукає.
447, 16: І вшкварив, — рук. Д. П.: і вдарив.
