470, 11 зн.: не на месть і муки, — в рук. Деп. Пол.: на месть і на муки, — як раз противне тому, що в дальших редакціях.
470, 8: й слово тихеє! о Боже, — так в Праж., а в автогр. муз. імени Тарн. зовсім правильно: І слово тихеє… Цього рядка і дальшого — в рук. Деп. Пол. зовсім немає.
В автогр. муз. імени Тарновського після „І слово тихеє“ було одразу так написано (цікаві подробиці):
Вони поснули, не почують.
Огнем збужу іх, напою,
Голодних кровію…, а олівцем дописано
Царів неситих,
але все це рукою Ш. закреслено, і замість цього всього дописано: о Боже! чи вони ж почують? — те, що й маємо ми в „Кобзарях“, а зате далі цілий рядок крапок.
Али чи це частина автографа 40-х років, чи перерібка з кінця років пятьдесятих? Листочок цей узято з того чималого зшитку (на ньому позначено стор. 93), од якого зберігся чималий шмат на 10 листочках і який містить в собі автограф „Невольника“: зшиток цей, очевидно, виготовлявся до друку, бо в „Невольникові“, напр., вставлено одну чвертку паперу і на ньому не Ш-ою рукою вписане те, що вважалося нецензурним. Та про це буде мова далі.
Випадково, набрів я на слід цього автографа в паперах B. П. Науменка, де до копії „Посланія“ (в тій редакції, що була літографована р. 1863 у Відні) додано таку примітку: „Стихотвореніе это находится въ рукописи автора, написанное на сложенномъ листѣ бумаги, начиная съ первой странички, которая помѣчена въ верхнемъ правомъ углу цифрой 90: слѣдующіе затѣмъ листики послѣдовательно помѣчены цифрами 91, 92, послѣдній безъ помѣтки. Заглавіе написано: „Шафарикови“; надъ заглавіемъ поставлена крупнымъ почеркомъ цифра 6; эти цифры, а также то, что непосредственно слѣдующее за симъ стихотвореніе начало поэмы „Єретикъ“ помѣчено цифрой 7, показываетъ, что это отрывокъ отъ большей тетради. Данное стихотвореніе занимаетъ первыя 5 страницъ. Тутъ же находятся слѣд. сдѣланные другой не Шевченковой рукой помѣтки: вверху надъ заглавіемъ — Власноруччя (автографъ) незабутнёго Українського Кобзаря, Тараса Григоровича у „Народній Домъ“ на незабудь скла-
