469, 1: і з добрим кормилом, — так в Праж.; в Кожанч.: з немає.
469, 4: слава ж тобі, Шафарику, — в Кожанч., а в Праж.: слава тобі, славний чеху.
469, 6: що злив-єси в одно море, — так в Кожанч., а в Пр.: злив єси в одно море.
469, 9: лепту думу, — скрізь: лепту — думу, так і треба.
469, 10: про Чеха святого, — в літографов.: святого — підкреслено.
469, 13: а я нишком, — так в Кожанч., а в Пр.: а я тихо.
469, 6 зн.: бысть сей, и єсть дивенъ, — треба бысть сіє, и єсть дивно.
470, 2: людською кровію торгує, — в рукоп. (прим. Праж.) — шинкує, так і в рук. Деп. Пол. і в літограф. 1863, так і в рукоп. Л. Жемчужникова, так і в копії В. П. Науменка з автографа муз. Тарнов. За цим рядком в рук. Жемчужникова вставлено: небесний царю! суд твій всує.
Такий варіант подано в примітках в „Правді“ р. 1873; так воно і в першій редакції — в рук. Деп. Пол., так і в літографов. вид. 1863, так як і в прим. в Пражськ. К., де: Небесний царь! І суд твій всує.
470, 10: люде стогнуть у кайданах, — так в Пражськ. основному, а в примітках у „Правді“ і в перш. редакц. (Деп. Пол.):
Земля плаче,
Як за дітьми мати.
Нема кому розкувати,
Одностайне стати.
Такий самий варіант і в рукоп. Жемчужникова, лишень зам. „як“ — „мов“. В автографі музея імени Тарновського — так, як в Пражському.
470, 16 зн.: чи настане великий час, — в прим. у „Правді“: час великий, а в рук. Деп. Пол.: ні! настане час великий.
470, 14 зн.: чи розломим три корони, — так в Пражськ., а в вар. Л. Жемчужникова та в приміт. у „Правді“: чи розібєм. В автографі муз. імени В. Тарновського зразу було: чи розломимо корони, але Ш. олівцем поправив згодом: чи розломим три корони. В перш. ред. (рук. Деп. Пол.): чи розпадуться корони.
470, 12 зн.: Розломимо… Благослови, — в примітках у „Правді“: розібємо, в рук. Д. Пол.: роспадуться, а в коп. Жемчужникова: „Благослови, милий Боже!
