397, 5: то глянь подивися, — в одному котромусь загранишн. виданні: он глянь, а в рукоп. Ченстахов. варіант: поглянь, подивися.
397, 4 зн: високо, високо, — треба високо-високо (як от і в Пражськ. вид.)
397, 1 зн.: он глянь, у тім раю, — після глянь треба (:). В рукоп. Департ. Пол.: у тім рai.
398, 1—2: здіймають, — у Льв., в коп. Ченстахов. і в рукоп. Деп. Пол. знїмають.
398, 3: панят недорослих, — версія ця пішла з Пражськ. Кобзаря, а тим часом в рукоп. Департ. Поліц., у Льв. Кобз., в рукописові Л. Жемчужникова, в коп. Ченстаховск.: — княжат.
398, 6: єдину надію, — у Льв. 1867 чомусь дитину, хоча дитину стоіть в попередньому рядку.
398, 7: а он-де під тином, — так скрізь, так і в коп. Ченстах., в одному лишень котромусь пізніщому загран. виданні (Женевському?): а там по-під тином.
398, 10: а он — бачиш? — в тому самому виданні: а там… а там…
398, 14—13.:
З двадцятою. недолюдок,
Душі пропиває, —
тут повстає чимале непорозуміння. Одні варіанти, як: копія Ченст., Пражське вид., мають з двадцятою…, а инші знов, як от Львів. 1867, окреме видання Климковича (у Львові, 1865) — з двадцятого, недоліток…, — тоб-то з 20-го року, „коли панич має маєткові права“, — поясняє Климкович. Вже не кажучи про те, що в такій версії поставала б величезна неясність, яку навряд чи допустив би Шевченко, самий вираз (з 20-го року) — нічого не вартий, бо кожному ж відомо, що „маєткові“ права у нас настають для неповнолітніх не з 20-го зовсім року. До того ж — для того, щоб пропивати душі, не обовязково треба мати „маєткові права“, а можна й значно раніш. Нарешті, пізніщі варіанти (от як Жемчужникова, Ченстаховського) ясно говорять, що: з двадцятою. В рукоп. Депар. Поліції: з двадцятою, недоліток.
398, 13, — після „душі пропиває“, — в Пражському вид. вставлено два рядки:
Душе моє убогая!
Лишенько з тобою!
Через що іх сюди втиснуто (в одному лишень цьому виданню), не відаю: адже через 6 рядків ці рядки знову є.
