Ця сторінка вичитана
але подаю його звичайним фонетичним правописом. Редакція журнала ласкаво дозволила мені скористуватися оригіналом цієї (та й инших новознайдених) поезії, на основі якого я й подаю текст, додержуючи буквально правопису в ньому (оригінал той — копія з рукопису, що знайдено в Департ. Поліції).
| Породыла маты сына | Найду тоби ривню |
| Въ зеленый диброви | Хочъ за моремъ сынімъ |
| Дала ему кари очи | Або крамаривну, |
| И чорныи бровы. | Або сотныкивну, |
| Китайкою повивала | Таки панну сыну |
| Всихъ святыхъ благала | У червоныхъ черевикахъ |
| Та шобъ ёму вси святыи | Въ зеленимъ жупани |
| Таланъ-долю слалы. | По свитлыци похожае |
| Пошлы тоби матер — божа | Якъ пава, якъ пани, |
| Тіи благодаты | Та зъ тобою розмовляе |
| Всего то̀го, чого маты | Въ хати якъ у раи; |
| Незуміе даты. — | А я сыну на покути[1]) |
| До схидъ соньця воду брала | Тилько поглядаю. |
| Въ барвинку купала | |
| До пивночи колыхала | Ой сыну мій сыну |
| До свита спивала | Моя ты дытыно |
| Чи е крашчій на всимъ свити | |
| Э… Э… Лю ли | На всій Украини! |
| Питала зузули | Нема красчого й не буде |
| Зузуля кувала | Дывуйтеся люды! |
| Правдоньку казала. | Нема красчого!… а долю… |
| Буду сто литъ житы | Доля[2] роздобуде. |
| Тебе годуваты | |
| Въ жупани ходиты | Ой зузуле зузуленько |
| Буду пануваты. | На що ты кувала |
| Ой выростышъ сыну | На що ты ій довги лита |
| За пивчварта року | Сто литъ накувала. |
| Якъ княжа дытына | Чи ежъ[3] така на симъ свити |
| Якъ ясенъ высокій | Слухняная доля? |
| Гнучкій и дебелый | Охъ якъ бы то!… вмилабъ маты |
| Щастлывій веселый | Зъ нимецького поля |
| И неодинокій. | Своимъ диточкамъ заклыкать |
