223, 9 зн.: — тут починається новий розмір; так само і 224, 18.
224, 9 зн.: козацтво сміливо літає, — так скрізь, крім 1 вид., де: козацтво сміливе. Здавалося б, що версія 1 вид. дужче малює козаків, говорячи, що не в Скутарі лише козацтво сміливо поводилося, а взагалі воно сміливе. Та знов же за таку версію неначе б трохи промовляє і допущена поетом паралєль: „неначе птахи чорні в гаі, козацтво сміливо літає“… Чи справді ж птахи чорні сміливо літають в гаі?
224, 3 зн.: горить Скутар, — попереду всього у Ш., як тут, так і в инших словах з р — на прикінці, стоїть ь: Скутарь, царь, кобзарь. Тут треба б зберегти ь через те, що Скутарь — femininum, і далі Шев. уживає: Скутара. Що ж до „горить“, то з'явилося воно почавши з вид. 1860, а в 1 вид. було: пала́.
225, 3 — тут новий розмір.
225, 17: брати запорожці, — так воно скрізь, крім 1 вид., де: „брати — запорожці“.
225, 11 зн.: оксамитом, — Ш. довго, навіть ще на засланні, — писав переважно: аксамитом.
225, 6 зн.: слава тобі, Гамаліє, — так воно стоїть скрізь, так і повинно бути. А в 1 вид. не до речи: Гамалію (так само і на кінці поеми: Гамалію, вітер віє), немов би nominativ був Гамалій.
225, 2 зн.: що не дав ти товариству, — так і скрізь, почавши з вид. Семер., а в 1 в. стоїть: запорожцям.
225, 16—17:
і сховалися за хвилі,
За рожеві гори, —
так скрізь, але Ш. власноручно опоправив в 1 вид. за живії гори, — і поправку цю варто прийняти.
20. Розрита могила.
Вперше видруковано р. 1859 в книжечці „Новыя стихотворенія Пушкина и Шевченка“ (Лейпціг, вид. В. Гергарда, стр. 19—21), потім у Львівськ. „Кобзарі“ р. 1867. Датовано її до сього часу роком 1845, але з того зошита, який знайдено цього року в Петерб. в Департ. поліції д. Щоголевим, знаємо тепер певну
