359, 10 зн.: Ось копійка, подивися! — в 1 вид. так: „Ось … копійка“, — і иншою рукою (мабуть М. Лазаревського) вписано тут: царицина.
359, 8 зн.: знаю, знаю, — Ш. попр.: знаю, каже.
359, 6: признавайсь, проклятий жиде, — тут Ш. поробив великі зміни. Попереду всього тут зробив вставку таку: Признавайсь, лукавий жиде:
Ти привів у Мліів
До титаря Ляхів пьяних?
Я, Лейбо, не вмію
Жартувати! Я Ярема,
Твій наймит поганий, —
Чи не пізнав? Признавайся ж…
359, 3 після слів Лейби: — „Ховай Боже!“ Ш. знову зробив таку вставку.
Нічого не знаю…
Нічогісінько, ій Богу!“
— „Не знаєш? то як знаєш,
Так і роби“.. І знову ніж
Ярема виймає…
Далі Ш. наближається до того, що в рядку 359, 2: „В будинку“…, тілько він так переробив:
— „У будинку… На тім боці…
(Стривайте!)… з панами
У покоях, у золоті,
Як найкраща пані
Ваша … теє…
Як знати, цей уступ Ш. багато разів переробляв, бо й у 1 виданню зовсім не так воно стоїть, як згодом ми бачимо в Семер. виданні. В 1 виданні, після слів: „ось … копійка“, стоїть так:
„Не бреши проклятий!
Признавайся! Я Ярема…
Ти конфедератів
Із хутора до титаря
Повів у Вільшану?
Признавайся! я все знаю…
