348, 1: куди — Ш. попр.: куда, — і взагалі треба сказати, він в цьому слові він уживає такої форми.
349, 3: у жупані сама пані, — так поправив Ш. варіант 1-го видання, де стоїть: „у будинку господиня“.
349, 9—10:
Карай серце! розірветься,
Хоч би було камінь. —
Так скрізь. Ш. поправив на: роспадеться камінь.
349, 12—13:
Оксано, Оксано! —
Де ти ділася, поділась?
Так поправив Ш. в 1 вид., де стоїть: Чом ти не в Вільшаній? За цим рядком в 1 виданню єсть ще три, яких немає по инших „Кобзарях:“
А може й там!
Може плаче,
Тяжко ій, небозі,
Може з батьком вигладає…
Але як Галайда уже чув про смерть Оксаниного батька, то останній рядок не до речи, — хіба що прийняти, що в душу Галайди на час закралася непевність: а може ще те й не правда, що він чув?
349, 16 зн.: каже опиниться, — в 1 в. стоїть: кричить опинитись, і Ш. поправив на: „велить опинитись“. З такою поправкою бачимо в Семер. Кобзарі, але в Кожанч. (та Льв. 1867) відкілясь уже: каже опинитись.
349, 13—12 зн.:
І тихенько
У лісі сховались, —
так пішло начавши з Семер. Кобз., а в 1 вид. стоїть:
Повернули
У ліс та й сховались.
349, 5 — після: навішано трупу — треба не (,), а — (як це в 1 вид.)
350, 12: жити б, — і по всіх Кобз. теж: жити б, тільки в 1: жить би, і це дає легший склад.
350, 15: треба крови, брата крови, — інтерпункція неправдива: (,) мусить бути аж після „брата“ (як це і в 1 вид. і в К. Семеренка:
Треба крови брата, крови.
